Воскресенье, 21.10.2018, 14:25
АНГАЖЕМЕНТНЫЙ  ТЕАТР "МАСКАМ  РАД"
Главная Регистрация Вход
Приветствую Вас, Гость · RSS
Меню сайта
Форма входа
Поиск
Календарь
«  Сентябрь 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Архив записей
Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Статистика

    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0
     Блог
    Главная » 2012 » Сентябрь » 11 » СМИ О НАС
    13:59
    СМИ О НАС

    Театральна прем’єра на малій Південно-Західній

    «Пасажирів просимо зайняти свої місця» - ця знаменита фраза звучить на малій Південно-Західній магістралі вже майже шість десятиліть. А запрошення зацікавленої публіки на театральну виставу, яка відбулася на просторому залізничному пероні мальовничої станції Вишенька, пролунало вперше.

    Будь-який вокзал завжди був місцем, де кипіло бурхливе життя, де розпускалися плітки, відбувалися романтичні та ділові зустрічі, на його платформах закохані розлучались або вирішували назавжди залишитись разом. За залізничним годинником звірялись як сьогодні, так і 100 років тому.

    ЦІКАВО, КОМІЧНО, НЕПОВТОРНО

    … 1930-ті роки. На віддаленому залізничному полустанку у провінційному містечку, де всі знають один одного і дуже переймаються тим, що подумають про них сусіди, стається екстраординарний випадок: на залізничному вокзалі пізно ввечері зупиняється дизель-поїзд-експрес Сіная - Бухарест. Кондуктор висаджує безквиткову, одягнену в розкішне та вишукане вбрання, пасажирку Мону, в сумочці якої є лише фішки для гри в казино. Волею долі в цей же час на вокзалі опиняється вчитель космографії місцевої гімназії Марин Мирою… Неочікувано між ними виникають щирі та ніжні почуття. «Світська левиця» відчуває, що може змінити своє життя. Проте схвильо-ваний вчитель, який так натхненно відкривав їй таємниці нічного неба, з сумом говорить, що зірки ніколи не відхиляються від свого шляху…


    Інші персонажі трагікомедії також захоплюють своєю грою.

    Начальник вокзалу, яку грає Ірина ОРЛОВА, - колоритний образ-взірець порядку. Мадемуазель Куку, колега вчителя, яку грає Ольга ГДУЛЯ - охоронниця моралі. Іхні діалоги пересипані жартами та легкою іронією (на фото). Далі - мовою акторів.

    «Куку. Что я слышала, госпожа Испас? Дизель-электропоезд раздавил у вас индюка.

    Начальник. Как?

    Куку. Это мне рассказала в учительской мадам Войня - химичка. Ее муж узнал от почт-мейстера.

    Начальник. Ничего подобного, мадемуазель Куку. Во-первых, это был не дизель, а скорый. Во-вторых, не индюка, а утку.

    Куку. Как люди преувеличивают!»

    Цей фрагмент викликав масу позитивних відгуків у глядачів, що зібралися на пероні того вечора.

    У ПОШУКАХ ВЛАСНОГО ГЛЯДАЧА

    Як і має бути на дитячій залізниці, серед глядачів було багато дітей, підлітків, ними ставали й закохані парочки, що прогулювались того вечора Сирецьким парком. Молодь, яку нині модно звинувачувати в інфантильності та бездуховності, з великим захопленням спостерігала за грою акторів. Вгадуючи у кожному своїх однокласників, вчителів, а то й самих себе.

    «Учитель. Мадемуазель Куку, вы когда-нибудь были у моря?

    Куку. Я принимала грязевые ванны в Текиргиоле.

    Учитель. Нет, не грязевые ванны, у моря. Вы видели море?

    Куку (подозрительно). Что вы этим хотите сказать?

    Учитель. В таком захолустном городке, как наш, вокзал - это море, это порт, неведомые дали…

    Куку. Какие дали?

    Учитель. Жажда уехать далеко, бежать…

    Куку. Бежать? Зачем бежать? Куда?

    Учитель. Куда-нибудь в другие края. В другой мир».

    Прекрасну можливість втамувати духовну спрагу отримали всі, хто був того вечора на залізничній платформі. А наших читачів, сподіваюсь, сюжет п’єси також заінтригує та покличе до театру. Який, як сподіваються актори-аматори, й далі виступатиме на станціях і вокзалах Південно-Західної.

    P.S. Прослідування поїзда через невелику станцію на початку - у середині XX століття - це надзвичайна подія. У тому числі і для мешканців маленького румунського містечка. Тому і було доречним (щоб не лякати і не нервувати вокзальну публіку) замість різних гудків локомотивів застосовувати… музику.

    Для цього перед димовою трубою паровика встановлювались закордонні фізгармонії, що виконували музичні п’єси під акомпанемент сильних труб і барабанів. Ручку цього музичного інструмента крутив… агент служби руху. Цей історичний сюжет пригадався у зв’язку із тим, що колись вокзальна публіка дивувалась прекрасним мелодіям, перебуваючи саме на залізничному пероні.

    Сьогодні завдяки грі акторів-аматорів на станції Вишенька народжено незвичайну методику зустрічі із глядачем.

    Скажете, такого залізничного театрального жанру не може бути?!

    Поживемо - побачимо…

    Валентина КОЛЯДА, Іван СОТНИКОВ


    http://www.swrailway.gov.ua/rabslovo/?aid=2270
    Просмотров: 479 | Добавил: Инна | Рейтинг: 0.0/0
    Всего комментариев: 0
    Имя *:
    Email *:
    Код *:
    Copyright MyCorp © 2018
    Создать бесплатный сайт с uCoz